Це диво дивне – театр!

...Закінчилась вистава. У залі панує особлива, хвилююча, урочисто-збуджена, “прем’єрна” атмосфера. Щасливі усмішки, палаючі очі, радісні обличчя маленьких акторів та їхніх однолітків – глядачів. Що можна красномовніше за це свідчити про любов дітей до театру!

Як хочеться в дитинстві перенестися в казковий, незвичайний світ. І все це можливе в театрі.

От чому театральне мистецтво таке близьке й зрозуміле дітям – адже в його основі лежить гра, найголовніша річ для малюків.

Що ж таке театр у житті дитини?

По-перше, це – свято; оплески, вітання, посмішки, побажання, яскраві квіти.

По-друге, театр – це розвиток пізнавальних інтересів дітей, удосконалення їхніх психічних процесів (пам’яті , уяви, мислення), розширення світогляду та мовленнєвого спілкування.

По-третє, театр – це усвідомлення власного “я” та можливість самовираження особистості. Тут формуються особистісні моральні якості; долаються недоліки: сором’язливим, невпевненим у собі дітям театр допомагає зняти нервове напруження, подолати сумніви щодо себе, повірити у власні сили, невгамовним та неорганізованим – навчитися витримки.

По-четверте, театр – це високий рівень естетичного виховання, адже він поєднує в собі впливи музики, танцю, пластики, мовлення та зображувального мистецтва. Театр позитивно впливає на емоційну сферу дитини, він акумулює життєву мудрість, оптимізм, енергію народу.

Творча уява дитини – той ключик, який відчиняє перед нею двері у нове, досі не знане життя.

Театралізована діяльність є ефективним засобом педагогічного впливу на розвиток особистості дошкільника. Вона передбачає формування у дошкільників умінь «входити в образ» та «утримувати» його впродовж усієї театралізованої діяльності; усвідомлювати мовленнєві та виконавські дії; передавати характерні особливості різних художніх образів; переносити здобуті уявлення у самостійну ігрову діяльність; прищеплювати дітям інтерес до театру як до виду мистецтва.

Практичний матеріал складається за віковими періодами розвитку дитини. Тематика і зміст театралізованих ігор мають моральну спрямованість, що міститься в кожній казці, літературному творі. Естетичний вплив на дітей здійснює виконане зі смаком оформлення спектаклю.

Активна участь дітей у підготовці атрибутів розвиває їх смак, виховує почуття прекрасного.

Театралізовані ігри дають змогу розв’язати багато завдань Базової програми : ознайомлення з суспільними явищами, формування елементарних математичних уявлень, фізичне удосконалення. Різноманітність тематики, засобів зображення, емоційність театралізованих ігор дають можливість використовувати їх із метою всебічного виховання особистості.

Мета :

1. Залучення дітей до творчої, соціально-значущої діяльності через ознайомлення з театральною виставою як видовищем та використання театралізації як вправляння.
2. Розвиток обдарованості, закладеної й у психофізичних, сенсорних, когнітивних особливостях дитини.
3. Створення умов для розвитку особистості та творчої самореалізації кожної дитини.

Основні принципи:

1. Принцип зв’язку з життям. Використання літературних творів, малих фольклорних жанрів, казок, змістом яких є відображення реальної дійсності минулого і сьогодення нашого суспільства, людства взагалі.

1. Принцип науковості. Будувати роботу театрального гуртка з урахуванням особливостей вікової дитячої психології. Використання у роботі багатих театральних спадщин М.С.Щепкіна, В.І.Немировича – Данченка, К.С.Станіславського. Дати можливість дітям зрозуміти й оперувати термінами театральної абетки.

1. Принцип систематичності в опануванні знань і навичок. Система занять із дітьми кожної вікової групи з театральної діяльності.

1. Принцип доступності. Добирання обігруваного матеріалу згідно з віковими особливостями дітей та програми розвитку дитини дошкільного віку «Впевнений старт».

1. Принцип свідомості й активності. Пояснювати дітям причинно-наслідкові зв’язки процесу праці над виставою і кінцевим результатом. Довести до їхньої свідомості значущість гри кожного з них для інших людей, для колективу.

1. Принцип міцності засвоєних та набутих знань, умінь і навичок. Систематично повторювати в різних формах, ситуаціях засоби виразності: міміка, жести, рухи, інтонація. Розвивати пам'ять, мислення, розширювати світогляд.

1. Принцип індивідуального підходу до дітей в умовах колективної роботи. Шукати, виявляти, розвивати обдарованість у дітей у контексті акторських знань, умінь, навичок. Гуманно ставитися до дитини: педагогічно вміло виправляти помилки, корегувати гру, заохочувати, стимулювати правильну поведінку та діяльність.

1. Принцип виховного змісту. Виховний характер змісту сценаріїв вистав, аналіз поведінки героїв, їхніх вчинків; уміння бути чемним у ролі глядача і актора; уболівання за якісно позитивний кінцевий результат роботи усього колективу, що працює над виставою.

1. Принцип наочності. Шлях дитячого пізнання починати з живого споглядання, пов’язуючи з обов’язковим суттєвим поєднанням. Адже дитина мислить формами, фарбами, відчуттями взагалі

Етапи роботи над кожною казкою:

1. Читання казки, показ ілюстрацій або показ відеоматеріалу – мультфільму.
2. Розподіл ролей. Вивчення слів свого герою.
3. Інсценізація казки за допомогою іграшок-ляльок з лялькового театру.
4. Розучування діалогів між дійовими особами
5. Індивідуальна робота над сольними номерами: піснями, таночками.
6. Театральна постанова всієї казки.
7. Виступ

Коментарi